Поширеність хронічних хвороб нирок можна порівняти з такими соціально значущими хворобами, як гіпертонічна хвороба та цукровий діабет. Ознаки пошкодження нирок виявляють, як мінімум, у кожного десятого представника загальної популяції. При цьому співставні цифри були отримані як в індустріально розвинутих країнах з високим рівнем життя, так і в країнах з середнім і низьким доходом населення. Ці дані змушують переглянути традиційне уявлення про відносну рідкість хвороб нирок серед населення і вимагають докорінної перебудови системи надання допомоги цій категорії хворих.
Особливої актуальності ця проблема набуває з огляду на стабільне (до 7 % щорічно) збільшення чисельності хворих на термінальну стадію хвороби, яка потребує застосування ниркової замісної терапії. Темпи збільшення чисельності таких пацієнтів перевищують темпи приросту населення по всьому світу майже в 5 разів. За прогнозами фахівців, кожні 10 років чисельність хворих, які будуть потребувати ниркової замісної терапії, буде подвоюватися.
Останніми роками в Полтавській області, як і в Україні в цілому, невпинно зростає кількість хворих на хронічну ниркову недостатність. Більшість з них – громадяни працездатного віку до 40 років.
Хронічні хвороби нирок стають частою причиною втрати працездатності, погіршення якості життя, інвалідності та смертності. Тому виявляємість хвороб на початкових стадіях, коли процес не набув хронічного перебігу є нагальною проблемою, над якою працюють фахівці.
До появи сучасної діалізної терапії та трансплантації нирки близько чотирьох десятиліть тому, термінальна стадія ниркової недостатності неминуче закінчується смертю. Завдяки запровадженню гемо- та перитонеального діалізу смерті від термінальної стадії ниркової хвороби можна запобігти, а симптоми уремії можна контролювати. Це досягається шляхом періодичного видалення продуктів обміну речовин, а також надлишку рідини і мінералів діалізними технологіями (гемодіалізом та перитонеальним діалізом). Слід зазначити, що на відміну від нирок, які забезпечують безперервну та безперебійну видільну функцію, гемодіалізне лікування відбувається декілька годин три рази на тиждень, а перитонеальний діаліз – 4 рази на добу щоденно. Таким чином, більше чи менше, від одного діалізу до іншого, продукти обміну, надлишок рідини і мінералів неминуче накопичуються в організмі пацієнта. Це може призвести до небезпечних для життя ускладнень.
Для уникнення подібних проблем, пацієнти повинні обмежити вживання рідини та різноманітних продуктів, щоб мінімізувати небезпечні ускладнення. В результаті цього, дієта людей, які отримують лікування діалізом, стає не дуже смачною. А поганий апетит, який супроводжує деяких хворих з нирковою недостатністю, ще більше сприяє недостатності харчування і втраті маси тіла, які можуть супроводжуватися небезпечними для життя наслідками. Тому невід’ємною частиною підтримки здоров’я після початку діалізного лікування є навчання дієті.
Калорійність раціону має складати від 30 до 35 ккал/кг маси тіла на добу. Якщо організм не отримує достатньо калорій, він починає використовувати вжиті білки як енергетичний матеріал, а не для побудови власних тканин організму. Лікар допоможе підрахувати необхідну кількість калорій відповідно до ваги, стану здоров’я та рівня активності. При перших стадіях хронічної хвороби нирок (І-ІІ ст.) добова норма споживання білка складає 0,8 г/кг маси ваги. Якщо рівень креатиніну перевищує 120 мкмоль/л, потрібно обмежити споживання білку за добу до 0,6 г/кг ідеальної маси тіла. Більш значне обмеження білка (до 0,3-0,4 г/кг маси тіла) можливе лише за умови застосування спеціальних препаратів, які містять необхідну кількість незамінних амінокислот, та дозволяють уникнути розвитку білково-енергетичної недостатності. Можливість застосування таких препаратів та їх дозування проводиться під контролем лікаря. Правильно підібрана кількість білка допоможе забезпечити зростання м’язової тканини, відновлення тканин, підвищення імунітету, з одного боку, та зменшити поступлення продуктів розпаду у кров і підтримати функцію нирок протягом тривалого часу, з іншого. Слід вибирати продукти з багатим вмістом повноцінного білка, що містить у своєму складі весь набір незамінних амінокислот (тваринні білки: яловичина, баранина, нежирна свинина, курячі яйця, птиця, риба; рослинні білки, за винятком протеїнів із соєвих бобів, мають меншу біологічну цінність, зазвичай не містять всього складу незамінних амінокислот). Проте виключати рослинні білки з раціону повністю категорично не можна, оскільки вони мають інші дуже корисні властивості, і в цілому надають менше навантаження на нирки, ніж тваринні білки.
При нирковій недостатності зменшується виведення фосфору, та він починає накопичуватися в крові. Надлишковий рівень фосфору в організмі викликає ураження серця, свербіж шкіри, болі в суглобах та підвищує ламкість кісток. Тому при нирковій недостатності слід обмежити вживання фосфору до 800-1000 мг/добу. Практично всі продукти, що містять багато білка, включають і багато фосфору. Тому при обмеженні споживання білка зменшується і надходження в організм фосфору. Високий рівень фосфатів у крові підвищує ймовірність інфарктів і ризик смерті від серцево-судинних хвороб. Фосфор стимулює кальцифікації – незворотнє ураження судин, відкладення кальцію на внутрішній стінці у вигляді бляшок. Часто обмеження продуктів з високим вмістом фосфору недостатньо і пацієнти повинні приймати фосфат-зв’язуючі препарати (фосфат-біндери). Ці препарати зв’язують фосфор у продуктах, які ви з’їли в шлунково-кишковому тракті до того, як фосфор потрапить у кров’яне русло.
Здоровим людям на добу необхідно 1 г кальцію. Потреба у кальції при хронічній хворобі нирок вища внаслідок недостатності вітаміну Д та резистентності до його дії. Для пацієнтів з уремією характерним є негативний кальцієвий баланс. Абсорбція кальцію в кишківнику на фоні дефіциту кальцитріола (віт. Д) зменшена. Продукти, які містять велику кількість кальцію, також містять і велику кількість фосфору. Тому для корекції рівня кальцію крові, як правило, застосовують медичні препарати. Небезпечним є як низький, так і високий рівень кальцію. Якщо рівень кальцію або вітаміну D низький, кальцій вимивається з кісток і, як наслідок, вони стають слабкими і ламкими. Якщо ж кальцій в організмі в надлишку, він може зв’язуватись з фосфором і відкладатись в м’яких тканинах, таких як серце, артерії, шкіра або легені. Це призводить до серйозних проблем зі здоров’ям. Не приймайте добавки кальцію без попередньої консультації з лікарем. Вживання кальцію не повинно перевищувати 2000 мг на день.
Натрій – мінерал, який є "хімічним скелетом" організму. При хронічній нирковій недостатності нирки, зазвичай, виводять натрій гірше, і відбувається затримка його в організмі. Однак разом із натрієм затримується і вода, іноді навіть більшою мірою, ніж натрій. Тому концентрація натрію в сироватці крові зазвичай не змінюється. Збільшення вмісту натрію і води, в свою чергу, може сприяти наростанню артеріальної гіпертензії та набряків. Тому при хронічній нирковій недостатності в додіалізному періоді призначають дієту з низьким вмістом натрію (кількість цього хімічного елемента в більшості продуктів харчування досить велика і потреби організму в ньому навіть здорової людини цілком покриваються без вживання кухонної солі). Проте нерідко дозволяється прийом невеликої кількості кухонної солі (зазвичай 5-7 г на добу). При виражених набряках і/або високій гіпертонії потрібно дотримуватися безсольового режиму, або принаймні обмежити вживання кухонної солі до 2 г/добу. Вся їжа повинна готуватися без солі і лише потім досолюватися тією кількістю, яку дозволено або рекомендовано. Головні джерела солі – консервовані продукти (як домашнього, так і промислового виробництва), приправи, ковбаси, хліб, більшість сортів сиру.
На ранніх стадіях хронічної хвороби нирок потреби в обмеженні калію немає. Більше того, застосування сечогінних часто призводить до дефіциту калію в організмі, що несприятливо для роботи серця. Ознаками дефіциту калію в організмі є постійне відчуття втоми, прискорене і поверхневе дихання, нудота, порушення шлунково-кишкового тракту, працездатності, виражена апатія, сплутаність свідомості, депресія, м’язова слабкість. З боку серцево-судинної системи спостерігаються: аритмія, тахікардія, глухота серцевого тону, виникнення серцевих нападів, серцева недостатність, знижений артеріальний тиск. На стадії ІV ст. хронічної хвороби нирок систематично перевіряйте рівень калію. Надходження калію за добу не повинно перевищувати 2 грамів. Ознаками підвищення рівня калію можуть стати швидко наростаюча слабкість в ногах і руках, оніміння шкіри, яке прогресує від кінчиків пальців до центру тіла, незвичайні відчуття в пальцях рук і ніг ("бігають мурашки"), уповільнення серцебиття, падіння артеріального тиску. Дуже багаті калієм сухофрукти! Багато калію в картоплі, бобових, горосі, баклажанах, кабачках, помідорах, в зелені, соках, в горіхах, какао, шоколаді, бананах, динях, ківі, чорній смородині. Зменшити кількість калію в овочах можна, попередньо вимочивши їх у воді за кілька годин у порізаному невеликими шматочками вигляді (воду злити і не використовувати: дві третини калію – в ній). Мало калію міститься в білокачанній капусті, огірках, цибулі, гарбузі, хлібі (без висівок), чорниці, голубиці, брусниці, ожині, яблуках, грушах. Небагато калію в макаронних виробах, у випічці, у відварному рисі, в більшості сортів сиру (але в ньому дуже багато фосфатів і солі).
Також при хронічній ниркові недостатності нирки починають виводити менше води, кількість сечі знижується. Однак нерідко на ранніх стадіях хронічної ниркової недостатності кількість сечі може не тільки не зменшуватися, але навіть збільшуватися. Звичайним правилом є споживання води в кількості, яка дорівнює кількості сечі, виділеній за добу (добовий діурез) плюс 300-500 мл. При виражених набряках, наявності серцевої недостатності, високої артеріальної гіпертензії кількість спожитої рідини доводиться ще більше зменшувати. Пам’ятайте, що надходження води – це не тільки власне випита рідина. Практично в будь-якому готовому продукті харчування води міститься більше половини, якщо не 9/10. Обов’язково, крім добового діурезу та кількості вживаної рідини, слід контролювати масу тіла. Швидке збільшення маси тіла (на 300 г й більше за добу) може бути ознакою затримки рідини. В такому випадку проконсультуйтеся з лікарем. Вимірюйте добовий діурез, масу тіла якомога частіше. При наявності набряків, ознак серцевої недостатності або високій артеріальній гіпертензії обговоріть свою індивідуальну потребу в рідині з лікарем. Вам буде легше обмежувати прийом рідини, якщо ви не будете споживати надлишок солі!
Надлишок жирів в організмі створює ризики для здоров’я. Жири у здорових людей дають близько 40% калорій. У багатьох пацієнтів із хворобами нирок спостерігається порушення обміну ліпідів, підвищується в крові рівень холестерину і тригліцеридів, що може викликати розвиток ускладнень з боку серця і судин. Головним правилом є споживання правильного виду жирів. Виділяють насичені жири ("некорисні") та ессенціальні жирні кислоти ("корисні"). Насичені жири містяться в більшості кремових соусів, десертах та легких закусках. Вони є руйнівними для нашого організму. Ессенціальні жирні кислоти – омега-3 та омега-6 жирні кислоти. Джерелами цих кислот є, перш за все, рослинні олії (соняшникова, оливкова, кукурудзяна, соєва тощо), горіхи, вівсяна і гречана крупи. Дуже корисний риб’ячий жир, багатий ненасиченими жирними кислотами. Вони не можуть синтезуватись в організмі людини, як більшість інших жирів, і повинні надходити з їжею. Збалансованість жирів у дієті допоможе зменшити або уникнути підвищеного рівня холестерину крові, захворювань серця та інфекцій.
Наука йде вперед, пропонує нові технології обстеження та лікування, але хронічні хвороби нирок, на жаль, залишаються у пацієнтів назавжди. Доведеться навчитися ставитися до них з повагою, і хвороба цю повагу обов’язково оцінить, а лікарі завжди будуть поруч і в разі необхідності допоможуть.
Наталія МОГИЛЬНИК,
головний позаштатний нефролог Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, завідувач нефрологічним центром обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського.
