9 березня у приміщенні галереї актуального мистецтва "Арт-місія" відбулася презентації книги репортажів "Радіо Свобода" про оборону Донецького аеропорту - "АД-242".
Подібні презентації вже відбулися у Києві, Львові, Запоріжжі та Харкові. Зазвичай, на них присутні як журналісти "Радіо Свобода", так і "кіборги" (захисники Донецького аеропорту зі сторони українських військ).
Презентація у "Арт-місії" була третьою за день. Її співорганізаторами стало незалежне мистецьке об’єднання "Magnum Opus". До цього укладач книги Ірина Штогрін провела зустрічі на історичному факультеті ПНПУ та бібліотеці-філіалі №4. Разом з нею про книгу розповідали полтавські кореспонденти "Радіо Свобода" - Есміра та Олег Інзики.
На початку заходу Ірина показала відео, в якому розповідається про перебіг подій 242 днів захисту ДАП. Таким чином, глядачі могли отримати візуальне уявлення про те, у що перетворилася інженерна споруда, яка коштувала державі 7 млрд грн.
Розповідаючи про те, як створювалася книга, Штогрін зазначила, що аеропорт -лише епізод цієї війни (який і війною не називають). Журналістка розповідала про хлопців, яким пропонували зімітувати оборону, а потім відійти, - та вони не зламалися. Пані Ірина детально зупинялася на важких побутових умовах, в яких жили "кіборги" - часом без води, при морозах, без сну, інколи без можливості навіть сходити в туалет. Історія оборони ДАП - це все ж оптимістична історія, на думку журналістки, оскільки показує, як дух бере владу над тілом.
Жінка говорить, що ця війна ще не закінчена і, можливо, будуть ще й інші книги. Адже ще так багато є епізодів, про які ще не розказано всієї правди - "Іловайський котел", Дебальцеве, Луганський аеропорт - аби тільки вистачило ресурсів і сил у журналістів. Штогрін поділилася, що вона є онукою загиблого солдата минулої війни (маючи, вочевидь, на увазі Другу світову), тому прочитала про неї "тонни літератури". Але там не було солдатської правди. В "АД-242" саме цю правду і намагалися відшукати журналісти.
Есміра Інзик розповіла про полтавського "кіборга" з позивним "Шерлок" - він був учасником ранкової презентації на істфаку. Вона зачитала фрагмент інтерв’ю з ним, де полтавець, розважаючись, намагався замовити в Донецький аеропорт піццу, викликати наряд міліції і пожежників, але всі йому відмовляли.
Штогрін намагалася залучити до розповідей учасників АТО, які прийшли послухати про книгу.
Андрій Олефіренко подякував пані Ірині за те, що книга документальна, а не художня, оскільки читав деякі художні твори про бої, в яких брали участь друзі, і реальність не відповідала написаному. Він також відзначив, що, будучи в АТО, "насміявся так, як не сміявся зі студентських років", маючи на увазі, що і на війні є місце позитиву. Його колега по службі Юліан Матвійчук погодився з цим, згадавши момент, коли під час одного із запеклих боїв під Маріуполем військовим привези піцу.
Поступово свої історії розповідали як учасники АТО, так і волонтери. Волонтер-координатор "Полтавського Батальйону Небайдужих" Олександра Сиротенко згадувала, як хвилювалася за своїх "підопічних": коли вони від’їздили "у Іллічівськ" на 2 години, зв’язок з ними зникав на 3 дні (бо поїхали вони не в Іллічівськ, а в Ілловайськ). Учасники АТО пожартували, що якби військовим знадобилася атомна бомба, то волонтери дістали б і її.
Опісля заходу охочі купували презентовану книгу, брали автограф у Ірини Штогрін і ще довго спілкувалися з нею та подружжям Інзиків про ці репортажі. Укладач також відзначила, що якщо хтось з учасників АТО захоче розповісти свою історію, то її завжди можна знайти у "Фейсбуці".
