Вчора, 28 квітня відзначався Всесвітній день охорони праці.
Цьогоріч він проходить під гаслом: «Передбачати, готуватися та реагувати на кризи — інвестуймо зараз у стійкі системи безпеки та здоров’я на роботі», обумовленим пандемією COVID-19.
Пандемія торкнулася майже кожного аспекту галузі праці — від ризику передавання вірусу на робочих місцях до ризиків щодо безпеки та здоров’я на роботі.
Величезна кількість людей, які щодня контактують із COVID-19, а тому опиняються в небезпеці, — це медичні працівники.
В Україні за весь час пандемії, станом на 28 квітня 2021 року, на COVID-19 захворіли 82189 медичних працівників, 796 випадків хвороби стали летальними.
Медичні працівники можуть наражатися на професійні небезпеки, що становлять ризик хвороб, травматичних ушкоджень і навіть смерті в контексті реагування на COVID-19. Ці професійні ризики включають:
професійне інфікування COVID-19;
ураження шкіри та тепловий удар від тривалого використання ЗІЗ;
вплив токсинів через інтенсивне використання дезінфекційних засобів;
психологічний дистрес;
хронічну втому;
стигматизацію, дискримінацію, фізичне та психологічне насильство та переслідування.
При цьому професійний вплив SARS-CoV-2 на медичних працівників може реалізовуватися в будь-який час, від роботи у закладах охорони здоров’я до в позалікарняному середовищі.
Кожен заклад охорони здоров’я повинен розробити та впровадити програму з безпеки та здоров’я на роботі, як це сформульовано в концепції ВООЗ/МОП щодо програм безпеки та здоров’я медичних працівників на роботі, а також призначеного та відповідним чином підготовленого координатора з питань безпеки й здоров’я на роботі. У великих закладах охорони здоров’я повинен бути комітет із питань безпеки та здоров’я на роботі, до складу якого входять працівники й керівництво, та службу безпеки й здоров’я на роботі з основними профілактичними функціями.
Керівники медзакладів мають впроваджувати та реалізовувати заходи, аби мінімізувати ризики інфікування та правильно організувати роботу: розподілити потоки пацієнтів і працівників, здійснювати пасивний та активний скринінги, виділяти чисті й брудні зони, проводити навчання та підготовку працівників. Зокрема також:
розробити й дотримуватися визначеного маршруту пацієнта та стандартів догляду за пацієнтами;
визначити й розробити заходи щодо зниження ризиків інфікування працівників та перехресного інфікування серед пацієнтів;
забезпечити раціональне використання засобів індивідуального захисту, їх правильне зберігання, носіння та знешкодження після використання;
дотримуватися вимог до очищення та дезінфекції поверхонь;
організувати правильне поводження з медичними відходами;
розслідувати всі випадки травм медичних працівників на робочому місці та забезпечити постконтактне медичне обстеження працівників;
організувати режим роботи й відпочинку працівників тощо.
Нагадаємо, що за даними ВООЗ в Україні, вісім ЗІЗ вітчизняних виробників відповідають стандартам якості ЄС.
