Лопань – одна з великих річок нашого міста (поряд з Удами та річкою Харків). Виток річки розташований вище села Весела Лопань та нижче хутора Угрим Білгородської області. Як повідомляє Мій Харків, на берегах річки Лопань зароджувалась історія нашого міста. Лопань – це фактично обличчя Харкова.
У Харкові зливаються три великі річки: Лопань, Уди та Харків. Річка Харків впадає в Лопань, і ці дві річки впадають до Удів. Вважається, що на Лопанській стрілці річка Харків впадає у річку Лопань. Однак, так було не завжди. На картах 18 століття з «Атласу Харківського намісництва» річка Харків є притокою Лопані. А на інших варіантах цих карт, випущених через кілька років, вже Лопань – приплив Харкова. Історики досі суперечать на цю тему.
Русло Лопані поділяється на рукави, внаслідок чого утворюються острови. Самі береги річки невисокі, облицьовані гранітом або обваловані в межах нашого міста.
Цікавим є походження назви річки Лопань. Слово «Лопань» давньослов'янське і означає «колодязь на болоті». Друге трактування назви – «проривається вода, що б'є назовні». Вперше річка Лопань згадується в письмових джерелах у першій редакції «Великого Креслення» 1556 (згідно з істориком І. Є. Саратовим).
У першій половині 17 століття тут осіли козаки-черкаси, що втекли від утисків Речі Посполитої. Вони обрали для свого поселення стрілку між річками Лопань та Харків. Фортецю збудували в міжріччі, а на правому березі річки заснували селянську слободу. Так і з'явилося наше улюблене місто.
Цей історичний факт став доленосним історії Харкова. До кінця 18 століття місто розвивалося у східному, залопанському напрямку. Місцеві еліти будували тут розкішні заміські резиденції, тут працював «Лопанський ринок», на якому активно велася торгівля.
Береги річки Лопань залишалися привабливими для заселення та у 19 столітті. Тут харків'яни активно вели господарське життя: на річці будували млини, води Лопані використовували численні заводи.
