Українська фармацевтика рідко потрапляє в заголовки як історія відновлення. Частіше — як історія ризиків: перебої виробництва, залежність від імпорту, фінансові кризи. Але свіжі кейси «Галичфарму» та «Київмедпрепарату» показують іншу динаміку: системне перезавантаження після зміни власників і повернення до операційної стабільності.
Обидва підприємства у 2025 році опинилися у критичній точці — фактично на межі зупинки. Сьогодні вони не лише відновили виробництво, а й демонструють ознаки зростання.
Для «Київмедпрепарату» кінець 2025 року став моментом, коли ризик втрати бізнесу був не теоретичним, а операційним.
Провадження у справі про банкрутство, блокування контрактів на сировину, зупинка платежів — усе це призвело до фактичної зупинки заводу на кілька місяців.
Для підприємства, яке виробляє антибактеріальні препарати, це означало не лише фінансову кризу, а ризик для системи охорони здоров’я.
Перелом стався після зміни підходу до управління активом: кредитори не просто стабілізували фінанси, а фактично взяли участь у перезапуску бізнесу.
Сьогодні підприємство відновило виробництво, стабілізувало внутрішні процеси та повертається до ролі одного з ключових виробників антибіотиків в Україні.
За словами виконавчої директорки Оксани Стецюк, ключовим стало відновлення керованості:
«Ми не будували нову компанію з нуля — ми повертали контроль над тим, що вже працювало. Основне завдання було відновити виробничий цикл і довіру всередині команди. Без цього жодні фінансові рішення не дають результату», — зазначає вона.
За підсумками 2025 року продажі компанії становили близько 2,9 млрд грн — показник, який підтверджує, що ринкова база бізнесу збереглася навіть у кризі.
Це дозволило після зміни власників не перезапускати бізнес з нуля, а відновлювати вже наявну систему.
Схожий сценарій пройшов «Галичфарм», але з іншим механізмом відновлення.
Ключове рішення — конвертація близько 1,2 млрд грн боргу в акціонерний капітал. Це змінило мотивацію сторін: кредитори стали співвласниками й отримали прямий інтерес у довгостроковому розвитку компанії.
Паралельно було профінансовано перезапуск операційної діяльності — від закупівлі субстанцій до відновлення виробничих ліній.
Станом на 2026 рік підприємство:
• повністю відновило виробництво
• стабілізувало постачання у роздрібний і госпітальний сегменти
• повернулося до експорту (Узбекистан, Казахстан)
За словами директора заводу Олександра Блонського, вирішальним фактором стала швидкість управлінських рішень:
«У кризі немає часу на довгі узгодження. Ми працювали з тим, що є: відновлювали процеси, утримували команду і запускали виробництво паралельно. Це дало ефект швидше, ніж класичні антикризові сценарії», — говорить директор «Галичфарму».
За підсумками 2025 року продажі компанії становили близько 2,7 млрд грн, а вже у першій половині 2026 року видно стабілізацію і перші ознаки зростання.
Обидва підприємства раніше входили до переліку активів одіозного олігарха-втікача Костянтина Жеваго. Після зміни власників виробництва пройшли не просто формальну трансформацію, а повноцінне перезбирання логіки управління.
Йшлося не лише про зміну прізвищ у реєстрах. чно було демонтовано попередню модель — з її розмитою відповідальністю, затягнутими рішеннями та хронічними фінансовими перекосами. Натомість з’явилась інша рамка: жорстка дисципліна витрат, контроль за грошовими потоками й чітка відповідальність за результат.
Ключову роль відіграло те, що нові стейкхолдери не обмежилися фінансовою підтримкою. Вони зайшли в операційне управління — з експертизою, швидкістю прийняття рішень і розумінням, як працює виробництво на практиці. Це одразу змінило якість управлінських рішень: від реактивних — до системних.
Фокус також змістився на базову функцію, яка у фармацевтиці визначає все інше, — безперервність виробництва. Не як декларацію, а як щоденну управлінську задачу: від закупівель сировини до виконання контрактів. Саме це дозволило стабілізувати поставки і повернути довіру ринку.
Окремо варто відзначити підхід до команди. В умовах кризи саме персонал зазвичай стає першою втратою. Тут цього вдалося уникнути. Збереження людей — і виробничих, і управлінських — стало фактором, який дозволив не просто відновити процеси, а зробити це швидко, без втрати компетенцій.
Кейси «Галичфарму» та «Київмедпрепарату» показують, що навіть у кризових активах фармацевтики ключовим фактором є не лише фінансування, а і якість управління після зміни власників.
І якщо у 2025 році ці підприємства були прикладом системного ризику, то у 2026-му вони вже стають прикладом того, як правильно вибудуваний перезапуск дає вимірюваний результат — у виробництві, продажах і довірі ринку.
