Зима надихає митців на творчість. Відома одеська художниця-фарфористка Олена Жернова розписує вироби по готовій основі. Її роботи вражають красою та вишуканістю й не раз експонувались на масштабних вітчизняних музейних виставках.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» Олена Жернова розповіла про свої роботи на зимову тему.
- До зимової теми у своїй творчості я зверталась неодноразово, — розповідає Олена Жернова. — Ось чайна пара — блюдце із чашкою «Зимовий сад». У декорі — гілки калини під снігом: сіро-брунатне листя і залишки ягід, яких вже торкнувся мороз. В центрі блюдця сніжинка як «мандала». У цій композиції застосовано двошаровий розпис, перламутрові розводи відтворюють морозні узори, а по них йде рельєфний силует гілок калини.
— Краса!
- А ось декоративна тарілка «Синички». Спочатку вона мала назву «Птаство небесне». Ця тарілка є парою до роботи «Лілії польові». Це обереги для дому. Пара тарілок, об'єднаних в єдину композицію, є диптихом.
Середина тарелі «Синички» має вигляд орнаментальної розетки: хтось побачить в ній «мандалу», хтось — сніжинку, та насправді розетка в колі — це символ нескінченості, досконалості, непорушності… У оздобленні блюда з польовими ліліями — слова Ісуса з Нагірної проповіді: «Подивіться на польові лілії, як вони ростуть…» Польові лілії є метафорою, що відкриває одну з важливих життєвих істин. У своїй знаменитій проповіді Ісус Христос говорить про польові квіти як приклад Божої турботи про свої творіння, адже Бог дарує квітам такі вишукані вбрання, що «й Соломон у всій славі своїй не одягався так». Таким чином Ісус доносить думку, що люди повинні довіритися Богу й дбати перш за все про духовне. У цій же проповіді Ісус також говорить: «Погляньте на птахів небесних: не сіють, не жнуть, не збирають у комори, а Отець ваш небесний годує їх». Цю цитату я відтворила на тарілці з синичками.
— Яка історія створення диптиху?
— Знаєте, колись відомий англійський письменник Оскар Уайльд зазначив, що банкіри за вечерею люблять поговорити поміж собою про мистецтво, а художники за столом розмовляють про ціни на фарби. Отож і моя історія створення диптиху була досить прозаїчна. Я продала дві тарелі, що висіли у мене в оселі і спочатку захотіла щось зробити для заповнення місця, а потім й взагалі «щось для себе», бо скільки ж можна все створювати лише на продаж. Саме тоді й згадала Євангельський вислів про птаство небесне та лілії польові. Лілії я писала влітку, а тоді подумала, що не завадило б до цієї тарілки створити пару. Правда, яким буде моє птаство ніяк не могла уявити. Влітку мені здавалося, що це будуть райські пташки, але настала зима — і жовтогруді синички неначе самі заплигнули на бортик тарілки…
— Чи траплялись у вашій творчості дива?
- Результат проявляється лише після остаточного випалу, тому піч і вогонь — мої співавтори, котрі ставлять крапку в дійстві. А коли минає час, скажімо, років п’ять, інколи навіть не можу пояснити, як це було зроблено… Знаєте, мені ніколи не спадало на думку очікувати дива від моєї роботи, адже мистецтво є безперервним експериментом. Колись давно я думала, що от спочатку спробую, а якщо вийде, тоді зроблю начисто… Тепер зрозуміла: у мистецтві ми йдемо не дорогою, навіть не стежкою, а щоразу намагаємося ту стежку проторити. І ніяких гарантій немає. Диво для мене — коли зустрічаєш людину, котра стає тобі ангелом, але ти це розумієш лише багато часу потому, коли навіть сказати «спасибі» вже буває неможливо. Люди зустрічаються — і від їхнього спілкування відбувається диво — подія, твір, дійство… До речі, створення мною робіт на зимову тематику розпочалося зі знайомства у 2004 році з геніальною скульпторкою Фелею Фальчук, яка звернулася до мене з пропозицією розписати її статуетки. Це були дві фігурки із зображенням дівчат у історичному українському вбранні, що несуть коромисла з повними відрами води. Одна була в літньому вбранні, а друга -- у зимовому. Скульптура Фелії Фальчук насичена деталями. Декорування такого предмету вимагало такого ж деталізованого розпису. Так народилися наші з Фелею Яківною «Галя» і «Оксана».
- Особливістю співпраці з Фелею Фальчук було те, що «зимові» теми ми завжди втілювали взимку, а «літні» — влітку, — продовжує Олена Жернова. - Це був для мене важливий урок від майстрині, вірної своєму талантові: якщо хочеш відтворити дух часу, дослухайся до нього, роби зимове — коли зима, а літнє — влітку, тоді ти в резонансі з природою і світом, тоді ти є його продовженням і частиною… Тоді образи виходять живі, наповнені життям, животворною енергією, яку автор отримує від природи. Тоді намальований сніг буде «пахнути снігом», а колір зимового неба буде «звучати тишею».
— Що таке, на вашу думку, талант?
— Це дар Божий.
— А що таке шедевр?
— На мій погляд, мистецький твір стає шедевром за сукупністю ознак, але головною із них є змістовна сторона — злет авторської думки, котрий розкриває глибинні смисли нашої людської природи. Краса перестає бути метою і стає засобом — носієм вищого змісту, ідеї. Шедеври — це твори мистецтва, які в певний момент перестають бути досягненням лише самого автора, вони стають спільним досягненням людства на шляху культурного розвитку. Замовити шедевр неможливо. Проте замовлений твір може стати шедевром — як, наприклад, «Давид» Мікеланджело.
— Над чим зараз працюєте?
- Сьогодні я беру участь у проєкті Музею сучасного мистецтва Одеси, присвяченому минулому і сучасності нашого міста. Знаєте, майстри порцеляни ніколи не розповідають про процес, поки він триває, і я дотримуюсь цієї нашої традиції. Єдине, що можу сказати, це те, що вперше в житті справа стосується моєї найулюбленішої теми — абстрактного живопису, та ще й на фарфорі…
