Томашпільська громада провела в останню земну дорогу військовослужбовця Державної прикордонної служби Михайла Зімовського. За словами земляків, він був відповідальним, совісним, чемним, та водночас мав вольовий характер справжнього чоловіка. Про це повідомляють у селищній раді:
«Михайло був єдиним сином у родині. Здобув фах оператора ветеринарного обробітку тварин. Незважаючи на те, що мав право на відстрочку через тяжку хворобу батька, Михайло за власним бажанням пішов на строкову військову службу. Служив прикордонником у гарячих точках тодішнього Радянського Союзу — на кордоні з Туреччиною, у Грузії та Азербайджані. Повернувшись з армії, працював механіком холодильних установок на ковбасному заводі в селі Липівка, охоронником на Томашпільському цукровому заводі, оператором заправних станцій на Вапнярській нафтобазі. Перед війною кілька років займався приватним підприємництвом. Був одружений. У подружжя народилося двоє синів — Євгеній та Назарій. Навесні 2026 року в родині з’явилася перша онучка Євочка, яку дідусь Михайло так і не встиг побачити й пригорнути до своїх дужих грудей».
У перший же день повномасштабного вторгнення Михайло, взявши з дому дві мисливські гвинтівки, одразу пішов до територіальної оборони, тим самим показуючи свою рішучість стати на захист рідної землі. А вже через кілька днів, 12 березня 2022 року, добровольцем вирушив на фронт. За розподілом потрапив до військ Державної прикордонної служби України у Чернігові. Служив у званні старший сержант за спеціальністю технік-начальник групи підвозу відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Служба в армії для Михайла Юрійовича була свідомим вибором. Він завжди казав своїм найближчим друзям та рідним: «Це наша війна. Ми її допустити, ми й маємо її зупинити заради гідного майбутнього наших дітей». Він брав участь в оборонних боях в найгарячіших точках фронту: Бахмуті, Куп’янську, Курську. Під час своїх недовгих телефонних розмов з дружиною та мамою воїн жодного разу й словом не обмовився, де знаходиться, що робить, щоб їх не хвилювати.
Життя 54-річного Михайла Зімовського обірвалося під час виконання бойового завдання 22 квітня 2026 року в районі населеного пункту Рудня Шосткинського району Сумської області. Поховали героя на Алеї Слави нового Томашпільського кладовища.
Раніше «на щиті» додому повернувся воїн з Чернігівщини Сергій Сальніков.
