Серед тих, хто став на захист України, — звичайні хлопці з українських сіл і містечок. Вони любили життя, працювали, будували плани, допомагали своїм родинам. Але коли прийшла війна, вони без вагань стали до боротьби. І заплатили найвищу ціну. Днями Макарівська громада з глибоким болем і скорботою попрощалась з бійцем — Миколою Олійником. Йому навіки 32 роки. Про це повідомляє Макарівський історико-краєзнавчий музей.
«Микола любив грати у футбол, захоплювався технікою, брав участь у шкільних змаганнях. Він був добрим сином і надійним помічником для батьків, справжнім господарем. Мав багато планів на майбутнє, прагнув розвиватися, працювати і створювати своє життя. Після школи вступив до Катюжанського професійного коледжу. У травні 2013 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Військово-Морських Силах України. Після демобілізації працював в охоронній службі у Києві, будуючи своє мирне життя. Одружився з дівчиною Наталією. У подружжя народився син Олексій», — йдеться у повідомленні.
Та коли на українську землю прийшла війна, Микола не залишився осторонь. Під час повномасштабного вторгнення росії він став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Солдат Микола Олійник служив водієм-заправником автомобільного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини 144-го центру Сил спеціальних операцій. 31 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Червона Криниця Запорізької області, Микола отримав важкі вибухові травми внаслідок детонації ворожої міни. Він боровся за життя… Але поранення виявилися надто тяжкими. Не приходячи до свідомості після поранення, 22 квітня 2026 року, перебуваючи на лікуванні у лікарні Святого Луки у Львові, серце Миколи зупинилося.
Ця звістка стала невимовним болем для його родини, для всіх, хто його знав і любив.
Поховали Миколу Олійника на кладовищі у селі Колонщина.
Источник fakty.ua
