Ціною життя мужніх воїнів маємо Різдво. Днями у Ковелі провели у вічність оператора відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби Володимира Бичика. Йому було 32 роки.
«У ранньому віці він втратив маму. З п’яти років виховувався в родині тата, де зростав разом із двома сестрами й братом. Був оточений турботою і увагою. Працював на місцевих будівельних і деревообробних підприємствах, — повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка. — Любив подорожувати з родиною, цінував прості речі й щирі моменти, хоча й не завжди вмів показати свої почуття близьким. Його життєвий шлях був непростим, але за будь-яких обставин він залишався добрим і чуйним».
Повномасштабна війна змінила його долю — Володимир став на захист України. 26 липня 2025 року його зарахували до складу 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого. На фронті Володимир був одним із найкращих бійців своєї бригади. 7 грудня 2025 року його представили до нагороди — відзнаки бригади за мужність і героїзм, успішне виконання бойових завдань.
«У цивільному житті він був небагатослівним — таким залишався і на службі, рідко ділився переживаннями та емоціями. Так сталося і цього разу: свою власну перемогу Володимир прийняв мовчазно, не привертаючи уваги. Рідні дізналися про відзнаку вже після його загибелі — як про тихе, але дуже промовисте свідчення мужності», — кажуть земляки.
Володимир загинув 18 грудня 2025 року поблизу Куп’янська на Харківщині під час виконання бойового завдання. Поховали захисника на Алеї Героїв міського кладовища.
Источник fakty.ua
