У Війтівцях на Вінниччині в останню дорогу провели 25-річного воїна Станіслава Назаренка. Він був мужнім і сміливим бійцем, не боявся дивитись ворогу у вічі, бо боронив свою землю. Захищав Україну до останнього подиху, не покидаючи без підтримки своїх побратимів, рятуючи як людей, так і тваринок, бо мав дуже чуйне та добре серце, йдеться у некролозі:
«Стас був старшим у сім’ї, де виховувалися троє дітей. Відчуваючи відповідальність за двох молодших сестричок, з дитинства був серйозним та відповідальним, шанував сімейні цінності. Гарно навчався у школі. І по закінченні навчання обрав без роздумів мирну професію агронома. Працював у Польщі, але, коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення, прийняв рішення повернутися в Україну. Разом із другом добровольцями пішли на війну захищати рідний дім — без повісток і примусу, першими в критичний момент стали на захист країни. Поставили на паузу особисте життя, роботу, і зі зброєю в руках пішли воювати за свободу і незалежність України».
У складі 128-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Дніпро» Станіслав брав участь у боях на Запоріжжі, Донеччині. Ніс службу на посаді головного сержанта — командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. 8 березня під Старомайорським Донецької області захисник отримав важкі поранення. У важкому стані був доставлений у госпіталь в Дніпро. Не здавався, боровся за своє життя. На жаль, смерть виявилась сильнішою…
Источник fakty.ua
