- Цінність будівлі залежить від двох факторів - чи був будинок свідком історичних подій і чи є представником певного архітектурного стилю. Тут зійшлися обидва фактори - будинок є і пам'яткою історії, й архітектури. У цьому випадку - стиль історизм з елементами ренесансу, - архітекторка Дарина Корба вказує на будівлю з облізлою жовтою фарбою. Разом з колегою Лізою Пасічник вони розповідають про історію закинутої садиби Міллера, розташованої поблизу Павлівського парку.
Фото: Макс Требухов
Симетрію триповерхового будинку підкреслюють прямокутні вікна та чотири балкони. Зверху будинок вінчається арковою шибкою та фігуральним аттиком. Мабуть, колись ця будівля була уособленням стриманої елегантності - тепер же лише покоцаної часом занедбаності. Гола цегла сумно стирчить без фарби. На балконах й крізь стіни пробиваються дерева, як-то буває коли будинки лишають сам-на-сам з природою. І яскравим тепер є лише мурал на стіні з боку Павлівського парку.
Фото: Макс Требухов
Будівництво будинку на Гоголівській, 32а, замовив 1890 року німецький купець Бернард Міллер. Місцем обрав Солдатську слобідку, яка виникла як поселення відставних військових і нині є історичною місцевістю. У 1912 році Міллер передав будинок міській управі під училище. У радянські часи приміщення використовувалося як звичайний житловий будинок. Садиба вціліла під час Другої світової війни, але ледь пережила 90-ті. Будівлю визнали аварійною 1991 року, але люди там проживали ще 20 років.
Фото: Євгенія Бєлорусець
У таких умовах жили мешканці будинку Міллера
2006 року будинок отримав статус пам'ятки архітектури, але за часів Януковича був, на думку архітекторок, незаконно його позбавлений. Садиба і далі занепадала. А нещодавно раптом з'явилася на сайті продажу нерухомості, хоча перебуває на балансі комунального “Спецжитлофонду”. Будівлю продавали “під знесення” за 25 млн гривень. Активісти почали активно писати про це у соцмережах і оголошення зняли. Та майбутнє садиби Міллера і досі не визначене. “Спецжитлофонд” проводить тендер на реконструкцію будівлі з влаштуванням надбудови. Архітекторки - проти
Надбудова - це вандалізм, бо таким чином руйнують автентичну структуру будинку, - обурюється Даша Корба.
Фото: Макс Требухов
Активісти хотіли б знайти соціально відповідальний бізнес, який погодився б взяти в оренду будівлю за умови її ревіталізації.
У деяких місцях цегла віджила своє - там її треба змінити. Але не всюди. Он біля вікна цегла ціла, з неї треба зняти перший шар і надати первинний вигляд. Необов'язково “закатувати” все у штукатурку персикового кольору, як у нас це люблять, - дає рекомендації щодо відновлення будівлі Корба.
Тож боротьба триває. Не лише за садибу Міллера - за сотні закинутих будинків Києва. І для цього молоді архітектори заснували власний проект “Мапа реновації”. *** “Мапу реновації” створили архітекторки Даша Корба і Ліза Пасічник, ілюстраторка Зореслава Пенделюк та ІТ-експерт Сергій Євтухов. Команда розробляє мапу на в рамках Open Data Challenge. ODC - це міжнародний формат конкурсу для проєктів на основі відкритих даних (за підтримки Державного агентства з питань електронного урядування України, в партнерстві з Фондом Східна Європа та 1991 Open Data Incubator) Коли вони гуляли Подолом, то звертали увагу на закинуті будинки. У Даші виникла ідея - зібрати якомога більше інформації про кожну з будівель і відобразити її на онлайн-карті.
Проблема є, а про неї пишуть дуже точково. Я подумала, що це маячня - треба робити якусь базу даних, де б усі будинки були внесені, - розповідає Корба.
Фото: Макс Требухов
Зараз засновникам допомагають два десятки волонтерів, які працюють над електронною мапою закинутих будівель, де буде вказаний власник, кадастровий номер, історія будинку з фото, нинішній стан та навіть імена активістів, які займаються конкретним приміщенням. Мапу планують постійно оновлювати - вказувати, коли спалахує пожежа чи руйнується будинок, а також способи допомогти. Активісти також будуть влаштовувати акції для привернення уваги до будинків у небезпеці.
Ми наче відкриваємо скриньку Пандори цією картою. Бо, наприклад, офіційний реєстр Шевченківського району має 25 зруйнованих будинків, а ми нарахували 176, - каже Даша Корба.
Наступний крок - шукати інвесторів, які вкладали б кошти у реновацію будівель. Комунальні будинки пропонують здавати в оренду, а власників приватних - переконувати відновлювати приміщення самостійно, за неможливості - запускати “Спільнокошт”. Наприклад, у житлових будинках облаштовувати мистецькі майстерні. *** Поруч з багатоповерхівкою на Вознесенському узвозі, яку кілька років не вводять в експлуатацію через незаконну побудову, лежать руїни - залишки сторічної будівлі.
Ще місяць тому був третій рівень, який був “найсочнішим”, - Даша вказує на стіну, а потім на фото місячної давності. На ньому - арочні вікна, мереживне оздоблення фасаду. - Це вандалізм.
Фото: Макс Требухов
Цей будинок був побудований на межі ХІХ-ХХ століть в еклектичному стилі, який передбачає змішання різних деталей. За часів незалежності його розбирали частинами під приводом небезпеки обвалу. Тепер на місці будівлі є лише два рівні фасаду.
Фото: Киев-фото
Коли повністю залишався фасад будинку, його можна було добудувати без порушення висотності. Так було б найгуманніше. Видно, у когось є на цю будівлю плани і її потроху розбирають.
Фото: Макс Требухов
Аби на мапі закинутих будівель таких історій було менше, і придумали проект “Мапа реновації”.
Місто складається не лише з забудови ХXІ сторіччя у вигляді 25-поверхових будинків, життя міста - це життя різних епох, - пояснює Даша Корба необхідність берегти історичні будівлі. - Якщо ми руйнуємо історичні фасади, то змиваємо обличчя столиці. Ми не будемо цікаві ані туристам, ані містянам, яким не комфортно жити при суперщільній забудові. І будемо мати потворне обличчя міста.
Засновники “Мапи реновації” сподіваються, що за допомогою проекту зможуть зберегти старий Київ.
Діана Буцко, Журналістка
Источник
lb.ua
