У першій частині нашого інтерв’ю з чемпіоном України у командній гонці з тріатлону Денисом Микитюком ми розповіли про облаштування бігових доріжок, конкуренцію між ним і братом та тренерську роботу з любителями. У другій частині читайте поради для початківців, про спорт на Полтавщині та цілі молодого спортсмена.
Ми продовжуємо говорити про спорт в області, його розвиток та дитинство Дениса Микитюка. Спортсмен не завжди мріяв стати чемпіоном. Спочатку його захоплювали професії далекобійника та пекаря. Уже згодом, у 9 років він почав активніше займатися спортом. Батьки у цьому тільки підтримували.
— Я займався і футболом, і баскетболом, у школі на фізкультурі все було відмінно. Згодом батьки перевели мене у спеціалізовану спортивну гімназію № 14. Там вчителі якраз і робили акцент на заняттях спортом. Ким я тільки не хотів бути. Але точно знав, що як тато, військовим не стану. Я служив, і знаю, що це. В армії спочатку було складно. Уже через півроку я почав там займатися тим, що люблю: і бігав, і в спортзалі тренувався.
— Де займаєтеся спортом у місті?
— Якщо це плавання, то поки що у «Спартаку». Там 25-ти метровий басейн. Тому трохи втрачається майстерність у поворотах та швидкості. А взагалі, я люблю відкриту воду. Велотренування проходять по трасі у сторону Києва. А бігаю там, де захочеться.
— Спорт — це життя, натхнення, спосіб розвитку. Якби була можливість повернутися назад на 15 років, я б нічого не змінював. Бо якби я займався тільки одним видом спорту, то не почав би інші заняття. І, можливо, тоді б взагалі не став тріатлоністом.
— Ви розповідали, що любителі спорту через свою слабкість швидко закидують заняття спортом. Як залучити молодь до занять, існує якийсь спосіб?
— Звичайно, існує. Тут є один з важливих аспектів: стурктура, школа чи інститут, чи навіть підприємство, повинно підтримувати молодь. Це стосується не тільки фінансової складової, хоча вона грає вагому роль. Але ще більше — моральна підтримка. Вона також мотивує до занять.
З Денисом ми спілкуємося про те як звикнути до режиму у спорті: вранішніх підйомів, тренувань по годинах і на що потрібно звертати увагу при заняттях.
— Акцент йде більше на підготовку. Це займає багато часу, здоров’я і потребує деяких жертв, якщо хочете досягнути чогось професійного. Я маю на увазі: менше відпочивати з друзями, близькими, тому що потрібно йти на тренування. Певний режим та раціон їжі — це все жертви.
Змагання з тріатлону проводяться як на обласному так і на державному рівнях. На кожних Денис бореться за призові місця. Але він говорить, що програші теж підвищують планку для наступних змагань.
— Нижчий результат трохи підіймає планку у роботі над собою, мотивуєш себе ще більше. І потім тренуєшся, виступаєш, щоб показати, що ти можеш краще.
На Полтавщині багато спортсменів. Їх результати оцінюють і на всеукраїнських змаганнях, і на світових. З кожним роком в області все більше розвивається спорт.
— Зараз заняття спортом та його розвиток масштабніші, аніж раніше. І це вражає. Тому що спорт починає популяризуватися. Молодь захоплюється цим. Розвивається і любительський спорт. Це підштовхує полтавців до занять ним для свого розвитку, а не просто так для галочки.
— Що потрібно початківцю, щоб почати заняття спортом?
— Для початку — бажання займатися спортом, а потім прийти і розпочати тренуватися. Далі — ставити цілі і досягати їх. Зараз молодь починає розуміти, що не варто сидіти на дивані, а потрібно рухатися.
Денис звик ставити цілі та досягати їх. Тому зараз він працює для того, щоб вийти на світовий рівень.
— Ціль — поїхати на чемпіонат світу. Там будуть сильні спортсмени, і це можливість показати себе на вищому рівні. На жаль, конкуренція в Полтаві дуже маленька. Більше суперників з Донецької, Київської, Запорізької областей. Але будемо розвивати тріатлон у Полтаві, щоб було більше спортсменів і тут.
Лада МИХАЙЛИК
